Духовність нашого народу

Я вважаю, що наш народ духовний тому, що він дотримується законів моралі. А це – найкращі життєві орієнтири. У моєму розумінні мораль – це поняття кожної людини про те, що є добре, а що – погане. У кожного орієнтири можуть бути різними. Це і допомагати ближньому, і піклуватися та захищати тварин, робити гарні справи. Людина, котра не користується цими орієнтирами, може в майбутньому стати самотньою та нікому не потрібною.

Іноді людям треба було визначитись з тим, що для них краще. Дотримуватись правил моралі, чи ні. Цей вибір для багатьох людей був важким, але його треба було зробити.

Згадуються 1932-1933 роки, коли в Україні був голодомор. Багато людей, перебуваючи у страшному голоді, забули всі, які є, закони моралі. Щоб не загинути від голоду, вони їли домашніх тварин і навіть були готові вбити людину, заради шматка хліба. Люди повинні були обрати: або загинути, але до останнього дотримуватись законів моралі, або жити, не дотримуючись їх.

За законами моралі, людина ніколи не повинна говорити неправду, кривдити, красти, вбивати. Недарма існує золоте правило моралі, що не треба робити іншим того, що не бажаєш собі.

Яскравим прикладом того, як людина порушила моральні принципи, може слугувати головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».  Чіпка Варениченко захотів для себе кращого життя. Через це він потрапив до дуже поганої компанії, яка пиячила, грабували заможних селян, вбивала людей цілими сім`ями. Чіпку посадили до в`язниці, де він і закінчив своє життя. Чіпка порушив закони моралі, через це він став самотнім і нікому не потрібним. 

Отже, хто все своє життя орієнтується на закони моралі, того можна вважати духовною людиною нашого народу