Пісня – духовне обличчя нації

          Я погоджуюсь із тим, що пісня – духовне обличчя нації. Ще з давніх давен до нас дійшли пісні, які оспівували різні події в житті людини та народу.  Першою піснею, яку чує людини, є колискова матері. Потім упродовж усього життя пісня супроводжує людину. Працюючи, люди співали трудові пісні. Жодне календарне свято не обходилося без пісень. Що вже можна казати про весілля, коли всі події супроводжуються різними обрядовими піснями?                  

          Кожна подія в історії народу знаходила своє відображення у історичних піснях. У цих піснях відображався патріотизм, героїзм та відданість своїй Батьківщині. 

          Прикладом історичних пісень можуть слугувати такі пісні, як «Зажурилась Україна», «Ой Морозе, Морозенко». Перша пісня вважається найдавнішою. В ній розповідається про боротьбу козаків проти турків. У другій – про загибель ватажка Морозенка від рук татар.               У піснях оспівується любов до своєї Батьківщини, до жінки, до дитини, до матері. Тема любові в усіх її проявах була і залишається однією з провідних.                                                  Наприклад «Пісня про рушник», яка оспівує любов сина до своєї матері та велика вдячність та повага за турботу про нього. А пісень про кохання важко навіть перелічити. І в сучасних піснях любов до пісні та Батьківщини теж знаходить своє відображення. Українська співачка Катерина Бужинська виконує пісню «Як у нас на Україні», в якій йдеться про те, що Україна співочий край і жодне свято не буває без пісні.          

         Отже, пісня – це голос народу, його сміх і сльози, його традиції, мрії та сподівання. А все це – духовне обличчя нації.