Треба жити для інших, якщо хочеш жити для себе

Я погоджуюсь із тим, що треба жити для інших, якщо хочеш жити для себе. Люди повинні допомагати один одному. Ця підтримка не має бути на показ. Не треба допомагати людям лише в надії на те, що, колись, вони тобі допоможуть. Потрібно просто робити добро іншим. Ти будеш відчувати себе повним сил та щасливим, як ніхто інший. В наш час таких шляхетних людей, котрі живуть для оточуючих, стає все менше. І це мене дуже лякає.

Коли в людини якісь проблеми, то не треба впадати у відчай та робити необдумані кроки. Тому що наше життя – це як зебра. Є й чорні й білі смуги.

Яскравим прикладом може слугувати Ганна – героїня твору «Наймичка» Тараса Григоровича Шевченка. Вона потрапила у глухий кут, але вона настільки любила свого сина, що була готова на все заради нього. Ганна була вимушена підкинути малого до хати, де мешкали бездітні батьки. Вона виховувала та доглядала свого сина, тобто жила для нього.

Треба бути шляхетною людиною та допомагати людям у важких для них ситуаціях. Тому що тим самим ти будеш жити для себе.

Наприклад, в домі Г. Квітка-Основ’яненко завжди було багато людей. Кожен з них знав,що, якщо щось трапиться, він завжди приютить їх. Григорій був дуже шляхетною людиною. Розмовляючи з людьми він черпав якісь нові ідеї для майбутніх творів та був щасливим. Він все своє життя присвятив оточуючим, тим самим жив для самого себе.

Отже, треба допомагати людям, для того, щоб бути щасливим і повним сил.