Минуле варто пам'ятати заради майбутнього

Я погоджуюсь із тим, що минуле варто пам'ятати заради майбутнього. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Але нам легше щось забути, ніж пам'ятати. Особливо, якщо це стосується чогось нам непотрібного, можливо, навіть ганебного,бо в кожного свої скелети у шафі.

Розвиток суспільства здійснюється по спіралі, тобто все, що було у минулому, обов’язково повториться у майбутньому, або теперішньому.

Прикладом може слугувати порівняння сучасних реалій із подіями, які описує П. Куліш у романі "Чорна рада". Письменник змальовує період Руїни, а саме обрання гетьмана в 1663 році. Деякі герої захищали священні козацькі традиції. А Іван Брюховецький, щоб отримати владу, дбав лише про власні інтереси. Завдяки брехливим обіцянкам він був обраний гетьманом i незабаром жорстоко розправився з Якимом Сомком. Сьогочасні політичні війни дуже нагадують колишні міжусобиці: деякі політики дбають лише про власне збагачення, а не про добробут народу України.

Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках та намагаються уникати їх у подальшому житті. Знання історії дає  нам можливість ураховувати досвід минулих поколінь. Народ, який не  знає своєї історії,  легко перемогти та знищити. 

Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові,  що українці – єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко  перемогти. Письменника понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії рідного краю.

Отже, якщо ми хочемо мати краще майбутнє, то мусимо не забувати уроки історії, щоб не повторювати тих помилок, які робили наші предки, та вчитися на них.