Духовність нашого народу

Я вважаю, що наш народ духовний саме тому, що у нього є традиції і звичаї. У кожної сім`ї  їх існує багато. Про традиції та звичаї ми дізнаємося з уст своїх рідних та близьких. Для того, щоб зацікавити молодших членів родини, вони розповідають казки, співають пісні, які пов’язані з різними обрядами та подіями. Завдяки цім розповідям діти більше дізнаються про традиції, звичаї, історію свого народу. А це все виховує у молоді любов до своєї країни та повагу до своїх предків.

Мені згадуються мої бабусі. На Різдво бабуся Тетяна вітає мене колядками, на Масляну - привозить  смачні золоті млинці, на Великдень ми разом з нею печемо кулічі та робимо крашанки. Про кожне свято вона розповідає багато цікавого та нового. Бабуся Ніна вишиває рушники, які є оберегами всієї нашої родини.

Наш народ досі зберіг і виконує багато традиційних обрядів. Серед них можна виділити сватання.

Яскравим прикладом може слугувати повість Григорія Квітки – Основ`яненка «Маруся». У цьому творі дуже яскраво показано цей обряд. Господарі повинні прибрати хату та запалити свічку біля ікон. Перед тим, як зайти до хати, старостам треба стукнути перед дверима тричі по три рази та після того, як зайдуть до хати, поставити на стіл хліб. Поки батьки Марусі розмовляють із старостами вона стоїть біля печі і «колупає її пальцем». Дівчина виносить із своєї кімнати вишиті нею рушники. І тільки тоді молоді, коли отримали батьківське благословення, могли вважатися нареченими. Тим самим молоді вшановували своїх батьків. У цьому обряді демонструвалася працелюбність та здатність до ведення господарства нареченою. 

Отже, традиції та звичаї відіграють величезну роль у розвитку духовності нашого народу.